Із чого зроблена книга

Давним-давно,коли ще люди не знали паперу, вони висікали слова-знаки (ієрогліфи) на каменях, пізніше букви відтискували на м'якій глині дерев'яними клинцями, це письмо так і називалось – клинописання.  В Стародавньому Єгипті писали на папірусі, зробленому із троснику. Він більш всього був подібний на папір. У Росії в давнину прості люди писали на бересті, а державні документи – накази та грамоти – на спеціально обробленій тонкій шкірі – пергаменті, який звертався в трубочку – завиток. Люди терпіли нужду в матеріалі, який був би довготривкий, стійкий до сонячного проміння та вологи, на якому можна б було писати. Допитливий розум людини винайшов папір. Це було значним винаходом, тому що з появою паперу стала рости кількість книг.        

Як же роблять книги? Із чого?        

Із дерева. Але для того, щоб воно перетворилося в тонкі білі листки паперу, треба попрацювати багатьом людям. Давай прослідкуємо, як деревина перетворюється в папір. Спочатку лісоруби спилюють в тайзі дерева, зрубують всі гілки, а потім стовбури сплавляють по річці або ж везуть по залізній дорозі на паперовий комбінат. Тут їх очищають від кори, розпилюють, розмелюють та варять в великих котлах. Виходить рідка волокниста маса. Її очищають, добавляють крейду, щоб папір був білий, і по трубам подають в бумагоробну машину. Із цієї машини безперервно стрічкою виходить готовий папір і на барабані змотується в рулони. Їх погружають в вагони та відправляють до друкарень.      Хто ще допомагає книзі з'явитися на світ? Машинобудівники роблять  бумагоробні, наборні, друкувальні та інші машини. Металурги плавлять залізо для станків та наборних букв. Шахтарі добувають руду та вугілля для виплавки заліза. Енергетики дають електричний струм шахтарям, заводам, комбайнам, плавильним печам, друкарням. Будівники будують приміщення для заводів та комбінатів, жилі будинки для всіх,хто там працює. Хіміки допомагають робити папір та фарби для друку. А якщо згадати, що робітників та інженерів, працюючих на всіх цих підприємствах, треба нагодувати, одягти, взути,- то стане зрозуміло, що у створенні книги приймає участь майже кожен трудівник. Тому книга дуже цінна річ.        

Пам'ятай, скільки праці затратили люди на її виготовлення, поводься з книгою бережно.      Найбільша книга була опублікована в 1832 році, в Лондоні. Називається вона "Пантеон англійських героїв”. Її висота – 5,7 м, ширина – 3,7 м. Розмір букв – 15 см. Сама маленька - "Муравейчики”  надрукована в 1980 році в Японії; її розмір – 1,4*1,4 см.     

Ремонтуємо книгу разом.     

Щоб книга слугувала довше, треба про неї турбуватися, ремонтувати її. Сліди від пальців та помітки зітри м'якою губкою. Чорнильне пляму спробуй злегка протерти ваткою, змоченою соком лимону. Зім'яту сторінку можна розгладити. Для цього поклади її поміж листками не дуже щільного паперу та прогладь теплою праскою. Там, де у сторінки відірваний краєчок, але текст не пошкоджений, обережно підклей трикутник білого паперу, а потім відріж виступаючу кромку. Розірваний книжковий листок підклеюють полоскою цигаркового паперу, щоб крізь нього було видно текст.  Випавший  із книжки листок накрий чистим папером, залишивши тільки вільний край (3-4 мм), так щоб клей не попав на текст; змаж клеєм, зніми листок паперу, а сторінку вклей на місце. Після підклеювання обов'язково поклади книжку на декілька годин під гніт, інакше підклеєні листки покоробляться.  Якщо у книги відірвалась обкладинка або палітурка, треба із марлі та ситцю вирізати  полоски  шириною 5-6 см в висоту книжки. Намазуючи тканину клеєм, приложи її так, щоб внутрішня сторона обкладинки та перший листок співпали. Те ж саме зроби і в кінці книги.  Книжку після цього поклади на декілька годин під гніт.